И гаснет огонёк,
уныло замирая...
авось протянет он ещё денёк,
дойдя до края.
Ему б ещё гореть,
но ветер равнодушный
с насмешкой продолжает петь
мотив бездушный.
Кто защитит меня
и между мной и ветром
стоять осмелится, храня
мой лучик света?
Увы, спустилась ночь,
звезда блестит далече...
Она не может мне мерцанием помочь -
мне от неё не легче.
Мой огонёк - родня
не этой мёртвой точке,
а ярком огню
Светила дня -
свети же, огонёчек!..
Свети ещё, малыш!..
Во мраке - ярче свет
На месте том, где ты горишь -
там ночи нет.
Комментарий автора: В ободрение всем, кто унывает. Стиль мне почему-то напоминает междувоенную классику, стихи Ахматовой ("Ветер рвал со стены афиши, Дым плясал вприсядку на крыше...). Если я ошибаюсь, знатоков прошу меня извинить.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
